Псалтир

Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, Gi

РечE безyменъ въ сeрдцэ своeмъ: нёсть бGъ. Растлёша и3 њмерзи1шасz въ начинaніихъ: нёсть творsй бlгостhню.

ГDь съ нб7сE прини1че на сhны человёчєскіz, ви1дэти, ѓще є4сть разумэвazй, и3ли2 взыскazй бGа.

Вси2 ўклони1шасz, вкyпэ неключи1ми бhша: нёсть творsй бlгостhню, нёсть до є3ди1нагw.

Ни ли2 ўразумёютъ вси2 дёлающіи беззак0ніе, снэдaющіи лю1ди мо‰ въ снёдь хлёба; гDа не призвaша.

Тaмw ўбоsшасz стрaха, и3дёже не бЁ стрaхъ: ћкw гDь въ р0дэ првdныхъ.

Совётъ ни1щагw посрами1сте: гDь же ўповaніе є3гw2 є4сть.

Кто2 дaстъ t сіHна сп7сeніе ї}лево;

ВнегдA возврати1тъ гDь плэнeніе людeй свои1хъ, возрaдуетсz їaкwвъ, и3 возвесели1тсz ї}ль.

Слaва:

 

Коментарисање није више омогућено.