Псалтир

Тропари2, глaсъ ѕ7

Помышлsю дeнь стрaшный, и3 плaчу дэsній мои1хъ лукaвыхъ: кaкw tвэщaю безсмeртному цRю2; и3ли2 к0имъ дерзновeніемъ воззрю2 на судію2 блyдный ѓзъ; бlгоутр0бный џ§е, сн7е є3динор0дный, дш7е с™hй, поми1луй мS.

Слaва: Во ўд0лэ плачeвнэ, на мёстэ є4же завэщaлъ є3си2, є3гдA сsдеши млcтиве, сотвори1ти првdный сyдъ, не њбличи2 мо‰ сокровє1ннаz, нижE посрами2 менE пред8 ѓгGлы: но пощади1 мz б9е, и3 поми1луй мS.

И# нhнэ: Ўповaніе, и3 покр0въ держaвный къ тебЁ притекaющихъ, бGороди1тельнице, бlг0е предстaтельство мjра, моли2 со безпл0тными прилёжнw, є3г0же родилA є3си2 чlвэколю1бнэйшаго бGа, и3збaвитисz душaмъ нaшымъ t всsкагw прещeніz, є3ди1на бlгословeннаz.

ГDи поми1луй, м7.

 

Коментарисање није више омогућено.